Як відрізнити гнійну рану
Цей вид ран вирізняється специфічною симптоматикою:
- Виражені почервоніння та набряклість. Потрапляння в рану інфекції призводить до активної реакції на неї імунної системи — запальний процес через це інтенсивніший, ніж за асептичних уражень. Краї рани можуть набухати над поверхнею шкіри, яка при цьому виглядає набряклою та блискучою.
- Сильна болючість. Основна її причина — набряк, через який постійно наявне відчуття розпирання та дискомфорту. Дотик до такої поверхні завжди болючий.
- Поява гною. Він з'являється не одразу і свідчить про активну боротьбу імунної системи зі збудником. Гнійним виділенням властивий білий, жовтий або зелений колір, у деяких випадках є неприємний запах.
- Обмеження рухливості. Цей симптом характерний для ран, розташованих у ділянці суглобів. Через біль, натяг шкіри та утворення рубця рухи в такому суглобі можуть бути значно утруднені.
За умови правильного лікування рана поступово очищається від гною, після чого настає фаза регенерації. Великий дефект заповнюватиметься грануляціями, поверх яких потім утворюється нова шкіра. Спочатку вона відрізняється від навколишніх покривів ніжністю та рожевим кольором, потім поступово грубіє через розвиток сполучної тканини. 
Методи лікування гнійних ран
Найчастіше це захворювання потребує стаціонарного лікування, оскільки необхідний постійний контроль лікарів. Використовують такі препарати:
- антибіотики — для знищення збудників (їх підбирають, визначаючи чутливість бактерій);
- некролітики — необхідні для видалення некротизованих ділянок тканини;
- антисептики — запобігають повторному потраплянню інфекції;
- знеболювальні — полегшують симптоматику.
Якщо поверхня ураження надто велика, може знадобитися хірургічне втручання — висічення омертвілих країв рани. Якщо доводиться висікати великі ділянки шкіри, надалі може знадобитися пластика, щоб закрити дефект, що утворився. Для цього пересаджують клаптик шкіри пацієнта.
