Катя: Ну що, всі зібралися? Через тиждень 8 березня. Нам треба підготувати щось, щоб мам привітати. Тамара Федорівна захворіла, так що доведеться все робити самим. Які є пропозиції?
Костя: Треба все ретельно продумати і опрацювати. Я можу взяти на себе загальне керівництво.
1 активіст: Ага. Ти вже брав минулого разу, на Новий рік. І що вийшло?
Костя: А що?
2 активіст: А ти сам не пам´ятаєш? Тамара Федорівна знепритомніла, коли ти п´яного Діда Мороза грав, а директор школи взагалі пішов, побачивши на сцені Снігуроньку в декольте.
Костя: (з патетикою) Так я ж життя екстраполював на нашу шкільну сцену.
Катя: Не лайтеся хоча б зараз. Про твоє керівництво ми ще поговоримо. А зараз нам ідеї потрібні.
3 активіст: А давайте не будемо мучитися і фотогазету мамам подаруємо?
Всі: Як це? А що це?
3 активіст: А це ми всі принесемо з дому фотографії своїх мам. Наклеїмо їх і підписи смішні напишемо.
Костя: Ага. Знаю я ваше почуття гумору...
Катя: А що ТИ пропонуєш?
Костя: Треба думати. (Починає ходити по сцені, заклавши руки за спину, потираючи потилицю, періодично зупиняючись і дивлячись в стелю)
4 активіст: А давайте спектакль поставимо?
Решта: Який?
4 активіст: Ну щось про маму. Грейс у вогні, наприклад. А що? Там цілком собі мама.
Катя: Ні, не потягнемо. Складно це.
5 активіст: Ну тоді «Ріпку». Це дуже просто. І казка сімейна.
Костя: Ага. Розумно. Сімейна. Тільки без мами. Жучки внучки є, а мами немає.
6 активіст: А я віршик про маму знаю. Може знадобиться?
Катя: Ну прочитай.
6 активіст:
Багато мам живе на світі,
Всією душею їх люблять діти,
Тільки мама є одна, Хто вона? Відповім я: Це ж люба матінка моя!
Катя: Це добре. Коротко і ясно.
Костя: Але вже дуже по піонерськи якось. Хоча... на безриб´ї і рак - риба.
1 активіст: А давайте концерт влаштуємо. Ну всякі там танці, пісні, байки. А?
Катя: Перша хороша ідея. Чудово. Давайте програму концерту складемо. Костя, ти ось що вмієш?
Костя: Я? Я можу числа великі усно множити.
Всі: Як це? Ану покажи?
Костя: Ну загадуйте.
5 активіст: 187654 помножити на 978.
Костя (після невеликої паузи): 116 467 000 342.
Пауза.
Катя: Ух ти! А це правильна відповідь?
Костя А ти перевір.
Катя: А в мене калькулятора немає.
Костя Ось і у мам на концерті, напевно, не буде. Так що пройде.
Катя: Ну дубре. А хто ще що вміє?
1 активіст: А я танцювати вмію. Хочеш, покажу.
Всі: Ну, валяй! Станцюй!
Танець. На сцену виходить бабуся одного з активістів, в довгому пальто, в хустці, з авоською.
Бабуся: Павлуша! Внучок! Ну невже найшло?!
Павлуша: Ой, а ти що тут робиш?
Бабуся: Ну як же, Павлуш? Уроки давно закінчилися, всі вже по домівках сидять, тільки тебе все немає. І обід холоне.
Павлуша: Бабуся, ну я ж справою займаюся.
Бабуся: Ну які це можуть бути справи в твоєму віці? Всі діти як діти. Он Сергійко з другого під´їзду в Денді «ріжеться». У Іванівни внучок в якомусь Ін-тер-не-ті годинами сидить. Колька сусідський перед телевізором весь день просиджує. Всі по домівках, всі при батьках, тільки ти в школі.
Павлуша: Ну зараз. Іду. Ось закінчимо і йду.
Бабуся йде, бурмочучи.
Катя: Ой... Як же це ми...
Всі: Що? Що таке?
Катя: Мам вітати будемо, а про бабусь зовсім забули. Вони ж он як про нас дбають.
4 активіст: Ой, а я як раз про бабусю вірш знаю. Може вставимо в концерт?
І бабусеньку свою
Дуже сильно я люблю
В неї зморшок вже немало
І на лобі сива прядь
Так і хочеться помацать
І поцомать-поцілувать!
Катя: Добре. Залишимо. Ну є ще таланти?
Черговий номер
Костя: Родзинки якоїсь не вистачає. Все якось звично...
Всі: Знову йому все не так. Критикуєш - пропонуй!
Костя: От би їх здивувати чимось, щоб запам´ятався саме цей концерт.
Катя: Так що ж ми можемо такого разючого зробити?
Костя: Отож-бо й воно, що МИ не можемо...
На сцені з´являється дивна істота: у величезній шубі, в ковпаку або великій шапці з помпоном, з яскравим шарфом. Це Шкільний.
Шкільний: А я вам не можу допомогти?
Всі: Ой, хто це? Я його боюся!
Шкільний: Та не бійтеся, я тихий. Я - Шкільний. Ну як домовик, вагонний, водяний. Я тутечки при вашій школі вже років 30 живу.
Катя: А чому ми про тебе, ой, вибачте, Вас, нічого не знаємо? Раніше не бачили?
Шкільний: А навіщо? Я за порядком стежити приставлений. Щоб не бешкетували учні, щоб вчителі не кривдили діточок, щоб шапки і шкарпетки ваші з роздягальні не пропадали. Мені на люди показуватися не велено.
Костя: А зараз як же?
Шкільний: Так нудно мені. Давненько в школі в такий час нікого не було. Я завжди один тут блукаю. А сьогодні ось ви залишилися, ну я і сидів у куточку тихенько, вас слухав. І вирішив здатися. Ви тут співали, танцювали, порадували старого. І розохотили. Теж хочеться щось таке зробити. На старості-то років. Підійду я вам?
Всі: Так, здорово!
Виступ Шкільного. Його номер повинен бути самим цікавим і незвичним в програмі.
Шкільний: Ну мені пора. Може ще й побачимося. (Зникає)
Катя (дивлячись на годинник): Ой, пізно як. Пора по домівках. Концерт майже готовий. Можемо і відпочити.
Всі починають збиратися, одягатися, розходитися.
Костя: Почекайте. Ми щось забули.
Всі повертаються обличчям до залу.
Катя Так. Ми забули сказати, що все, вами побачене, - правда. Що ось так ми готували наш концерт.
Костя: Або не так.
1 активіст: Але це не важливо.
2 активіст: А важливо те, що ми тут. І що ви тут.
3 активіст: І що ми хочемо привітати вас з вашим святом.
4 активіст: І ще раз нагадати вам, що ми вас дуже любимо.
5 активіст: Хоча іноді й сердимося, і доставляємо неприємності.
6 активіст: Але ми - ваші діти. А ви - наші мами і бабусі.
Катя: І те, що ми разом, і любимо один одного - важливіше за все на світі.
За матеріалами scenario.fome.ru
