Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Пологи без болю: міф чи реальність?

Чи обов'язковий біль?

Для сучасної жінки очікування болю при пологах — щось само собою зрозуміле. Якщо уявити собі інопланетянина, який через якесь непорозуміння потрапив на нашу планету і вирішив знічев´я з´ясувати, як земляни з´являються на світ, то отримана інформація напевно змусила б щупальця на його голові встати дибки від подиву і жаху. Насправді, досить прочитати несамовиті описи родових мук у художній літературі, послухати крики породіль, що леденять душу, у численних фільмах і додати до цього розповіді тих жінок, які вже народжували, — і картина вийде страхітлива. Інопланетянинові простіше: йому проходити через таке випробування через специфіку будови його організму навряд чи доведеться, чого не скажеш про вагітних жінок. Недивно, що переважна більшість наших сучасниць пологів дуже бояться і прагнуть до будь-якого знеболення, аби уникнути тих «пекельних» мук, до яких їх готує вся наша культура.

Чи можливі безболісні пологи в принципі, чи природа чомусь використовує процес дітородіння для знущання з жінки? Задуматися над цим запитанням дослідників змусили спостереження пологової діяльності у племен і народностей, що ще не встигли залучитися до досягнень цивілізації.

Виявилось, що аборигени в різних місцях земної кулі народжують практично без болів, без розривів і інших атрибутів, супроводжуючих пологи цивілізованої жінки. Більше того, вони не відчувають післяпологової депресії і не потребують довгого періоду фізичного і психологічного відновлення. Спроби пояснити цей феномен особливістю будови тіла жінок-аборигенів результату не принесли: жінки як жінки, нічого особливого в них не виявилося. Попорпавшись в далекій історії, можна з´ясувати, що і наші з вами прародительки колись народжували без болю. І було це не так вже давно — яких-небудь декілька сотень років тому. Мало того: у поемах Некрасова, який і зовсім майже наш сучасник, можна знайти згадки про те, як жінки народжували в полі під час жнив, завертали в сорочку дитину і продовжували прибирати хліб. За традицією це розглядалося як свідоцтво каторжного положення жінок в дореволюційній Росії: ні тобі декретної відпустки, ні жіночої консультації, ні бригади акушерів у пологовому залі. Жилося їм тоді, напевно, і справді несолодко, а ось народжували чомусь легше.

Але і це ще не все! І в наші дні трапляється, що жінці доводиться народжувати в екстремальній ситуації: у районах міжнаціональних конфліктів, катастроф, стихійних лих або просто далеко від населених пунктів. Як не дивно, пологи в такій, прямо скажемо, не дуже сприятливій обстановці, часто протікають набагато легше і не так боляче, ніж у добре обладнаній медичній установі.

У чому ж справа? Невже для того, щоб пологи не перетворювалися на хворобливу хірургічну операцію, необхідно забратися в яку-небудь глушину або потрапити в антисанітарні умови? Виявляється, справа не в навколишньому оточенні, а в самій жінці, точніше — в її морально-психологічному стані, у тому, як вона відноситься до майбутніх пологів. У виявленні витоків страху перед пологами можна виділити два аспекти: культурологічний і генетичний. Культурологічний – зрозуміло: ті ж розповіді про складні пологи, розриви і все таке.

Що ж до генетичного аспекту, то він полягає в наступному. Людина — дивна істота, що легко забуває хороші події і довго пам´ятає погані. Звичайно, визначений — невеликий! — відсоток пологів з ускладненнями, що супроводжувалися больовими відчуттями, існував споконвіку. Саме такі пологи справляли особливе враження на наших далеких предків, запам´ятовувалися і ставали предметом пересудів і страшних розповідей. Таким чином, позитивний досвід благополучних пологів поступово витіснявся, а негативний — абсолютизувався, передаючись з покоління в покоління у вигляді очікування родових мук. Повсюдно поширене переконання в неминучості болів при пологах не може не впливати на жінку. Додайте до цього відношення до вагітних як до хворих, що потребують спеціального режиму і догляду; різні ліки, огляди і гінекологічні процедури під час вагітності; страх перед лікарями, який багато хто відчуває з дитинства; лікарняну обстановку в пологовому будинку; тимчасову розлуку з близькими людьми; пологовий зал, що нагадує операційну... Недивно, що на початок пологів багато жінок перебувають в повній упевненості, що їх чекають важкі муки.

І тут вступає в дію давно відомий психологічний механізм: те, у що людина повірила, стає для неї реальністю. Це переконливо демонструють гіпнотизери: якщо вселити людині, що вона тримає руку над вогнем, то на його долоні з´явиться слід опіку, і він відчуватиме біль, хоча ніякої реальної причини для цього не немає. Зворотну дію гіпнозу демонстрував свого часу Кашпіровський, проводячи знеболення хірургічних операцій за допомогою навіювання. У повсякденному житті ми стикаємося з гіпнозом набагато частіше, ніж ви думаєте. Часто-густо людина сама себе гіпнотизує, і це впливає не тільки на її здоров´я, але і на стосунки з людьми, ситуацію в бізнесі і так далі.

З погляду фізіології, організм жінки влаштований таким чином, що нормальна, без патологій пологова діяльність не повинна призводити до інтенсивних больових відчуттів. Тканини, з яких створені родові шляхи, дуже еластичні і здатні розтягуватися в широких межах, не травмуючи дитину, що народжується, і не піддававшись хворобливим деформаціям і розривам.

Проблеми починаються тоді, коли в цей чудово функціонуючий механізм втручається психіка, намагаючись його заблокувати. Будь-яка нормальна людина прагне уникнути того, чого вона боїться. Природна реакція організму на лякаючу ситуацію — втеча. Злякавшись чого-небудь, ми зазвичай здригаємося, відплигуємо, відсмикуємо руку і так далі Якщо ж втеча (інтенсивний рух) з тієї або іншої причини неможлива, а причина страху не зникає, м´язи продовжують залишатися в напруженому стані, — виникає «скутість страхом». Якщо лякаюча ситуація виникає під час пологів, то організм реагує просто: він прагне зупинити на якийсь час пологову діяльність з тим, щоб продовжити її пізніше в безпечнішому місці. Виникає ситуація, при якій організм як би починає битися сам з собою: одні механізми прагнуть продовжити пологову діяльність, а інші — заблокувати її. Спробуйте одночасно тягнути людину абикуди і утримувати його на місці, і рано чи пізно йому дійсно стане боляче. Саме це і відбувається з переляканою породіллю. Страх викликає викид адреналіну в кров, м´язи судорожно напружуються, м´язові судини здавлюються, з´являється дефіцит кисню в м´язах матки і виникають больові відчуття. Біль, що з´являється, підсилює страх, страх породжує ще більшу напругу, а в результаті зростають больові відчуття — виникає своєрідний порочний круг. Акушери називають його ланцюжком «страх —напруження— біль».

Крім наростаючих больових відчуттів, страх призводить до затягування родового процесу. Чим сильніше нервова система гальмує пологову діяльність, тим, звичайно, довше протікають пологи.

Виникає закономірне запитання: як розірвати порочний круг, що перетворює природний фізіологічний процес дітородіння в тривалу, важку і болісну процедуру? Впливати можна на будь-яку з ланок ланцюжка «страх — напруга — біль». Сучасна медицина йде по шляху усунення болю за допомогою анальгезії і анестезії. Цей підхід, без сумніву, набагато гуманніше, ніж просто залишити жінку один на один з наростаючими больовими відчуттями, але має два недоліки. По-перше, знеболення за допомогою анальгетиків і анестетиків не є цілком нешкідливим і для жінки, і для дитини.

По-друге, жінка перетворюється з активної учасниці родового процесу в пасивну пацієнтку бригади лікарів, які, власне, і «народжують» дитину. Гіпнотичне знеболення в цьому сенсі схоже з медикаментозним.

Канадські зоологи провели цікавий експеримент: самкам оленів вводили знеболюючі препарати під час отелення. У результаті оленихи відмовлялися облизувати і годувати своїх новонароджених дитинчат: втручання в природний процес привело до придушення материнського інстинкту. Не можна, звичайно, стверджувати, що ці результати повністю справедливі і для людини, але задуматися вони примушують. Можна піти по шляху усунення напруги. Для цього використовуються або різноманітні фізичні навантаження, вправи на м´язову релаксацію і спеціальне дихання, або розслабляюча музика, приглушене освітлення і пологи у воді (такий метод був запропонований французьким акушером Фредеріком Лебоєром), або поєднання цих двох підходів. У першому випадку необхідна обов´язкова допологова підготовка вагітної жінки, оскільки вчитися розслаблятися під час самих пологів уже пізно. Другий варіант вимагає менших підготовчих зусиль з боку жінки, але не завжди здійснимий (принаймні, в наших умовах) через необхідність у спеціально обладнаному приміщенні.

Нарешті, можна спробувати усунути першопричину, тобто страх перед пологами. Діяти тут можна в декількох напрямах.

По-перше, вагітній жінці бажано отримати максимально докладну позитивну інформацію про пологи. Останнім часом з´являється все більше публікацій і телепередач на цю тему; стали доступними відеозаписи «м´яких» пологів. Надзвичайно важливо своїми очима побачити, що пологи не так страшні, як іноді представляється, що можна — і потрібно! — народжувати без болю. Це — та необхідна підготовча робота, яку жінка цілком може виконати самостійно.
По-друге, необхідна допомога і підтримка близьких, направлена на створення оптимістичного настрою жінки впродовж усієї вагітності і впевненості в благополучних пологах.

Нарешті, якщо страх перед пологами, проте, залишається, можна удатися до допомоги психолога або психотерапевта. Сучасна психотерапія має в своєму розпорядженні велику кількість методик, що дозволяють зживати різноманітні страхи, у тому числі і той страх, про який ми говорили в цьому розділі.

Чим більшу роботу виконає сама жінка, тим менший вплив ззовні їй знадобиться, тим більш природним чином з´явиться на світ її дитина.

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас