«Може, ти і не птах зовсім, а якийcя звір?», - дивувалися горобці.
Так стало сумно нашому пінгвінові! Він подумав: «Невже ми, пінгвіни, гірші за інших птахів? А може, хтось навчить мене літати?»
І вирішив наш новий друг піти до сусідів по зоопарку. А раптом хтось зможе йому допомогти? По дорозі він зустрів свинку. «Може, ти мені поясниш, чому пінгвіни не літають?»
«Звідки ж мені знати?», - хрюкнула свинка.
Ось побачив пінгвін єнота. Але той теж не зміг йому відповісти. Єнот сказав: "Прости, малюк, але там, звідки я родом, пінгвінів взагалі не буває. Ти єдиний з пінгвінів, з ким я знайомий».
Потім підійшов пінгвін до лисиці: «Будь добра, ти мені скажи, чому я птах, а літати не вмію?». Лисиця сказала: «Ось що я пораджу тобі, друже: запитай краще про це лева. Він мудрий, цар звірів, все-таки. Значить, знайде, чим тебе втішити».
Подякувавши лисиці, наш пінгвін попрямував до лева. Лев вислухав його сумну розповідь і каже: «Друг мій, шукаєш ти відповідь не в тому місці. Пояснення зможеш знайти у таких же птахів, як сам».
Натхненний розмовою, пінгвін поспішив в гості до інших птахів. І ось він помітив пару страусів у вольєрі. «Ну, здрастуй, пінгвін, сусід», - привітав його тато-страус. «Ми чули про твої переживання – горобці вже розповіли. Але ти такий не один. Ось ми, страуси, теж не літаємо, хоча і птиці. Тільки нічого соромно в цьому немає. Так задумано природою, що всі ми різні. І птахи теж бувають різними, але у кожного з нас є свій талант. Ось, наприклад, ви, пінгвіни, добре плаваєте. Ми, страуси, швидко бігаємо. Шпаки гарно співають, а павичі славляться зовнішньою красою. І неважливо, чи є у тебе пір'я, якого розміру дзьоб або крила, маленький ти чи великий. Головне, вірити в себе і не соромитися бути самим собою».
Після такої розповіді наш пінгвін більше ніколи не соромився, що не вміє літати.
Автор: Олена Кукуєвицька
