Однак навіть якщо люди сходяться в оцінці добра і зла (а більшість в цьому все-таки єдині), то в методах виховання різночитання просто вражаючі. Одні вважають, що досить годувати й одягати дитину, решта додасться. Інші проводять політику батога і пряника. Треті - лише батога, четверті - тільки пряника. П´яті - прихильники "вільного виховання", без яких-небудь моральних орієнтирів і обмежень. Шості прищеплюють чадам свідомість власної винятковості - і т.д. і т.п. Де ж орієнтир? І чи існує він?
Погрожуємо, застерігаємо
Є така думка, що величезне (без перебільшень) значення у вихованні дитини має стиль спілкування з нею. Що гріха таїти, більшість із нас керується природними спонуканнями: ми командуємо, застерігаємо, загрожуємо, моралізуємо, пропонуємо готові рішення, звинувачуємо або захвалюємо, висміюємо, висловлюємо здогадки, випитуємо, співчуваємо, умовляємо… Це стиль домінування, але не довіри: контакту, близькості між батьками та дітьми він не передбачає і не приносить, а без цього діти чахнуть і морально, і фізично.Право на дружність
Існують, однак, батьки, що вибрали інший шлях. Навряд чи його назвеш "природнім" (хіба тільки мудрість і такт - речі природні і буденні). Вони добровільно відмовилися, так би мовити, від батьківського права, віддавши перевагу праву на дружність, або, як чудово назвав його Володимир Набоков, право на «однолітковість». Ці дивні, "неправильні" батьки не прорубають дітям дорогу в життя, а вдивляються і вслухаються в них, намагаючись зрозуміти, чим обдарувала їх природа і чого недодали. Вони неспішно і непомітно налаштовують інструмент дитячої психіки, навчаючи синів і доньок конструктивно вирішувати конфлікти і долати кризи (їх і в дитячому житі вистачає). Спосіб, яким користуються "неправильні" батьки, виховуючи своїх дітлахів, називається "особистісно-орієнтованим" стилем спілкування. Розповімо про нього докладніше.Ти існуєш - значить, я тебе люблю
"Особистісно орієнтоване" спілкування свідомо і планомірно ставить в центр уваги іншого, в даному випадку дитину. Вихідний принцип такого виховання - безумовне прийняття малюка таким, який він є, любов до нього за те, що він існує. Звідси випливає, що можна висловлювати невдоволення діями дитини, але не дитиною як такою і не її почуттями. Слідувати такому правилу дуже непросто - кого з нас часом не дратують син або донька? І як важко буває утриматись від втручання у справи дитини - ніби з бажання щось виправити, а по суті не довіряючи їй. Однак допомогти синові або доньці, коли вони просять про допомогу, абсолютно необхідно.Найважливіша річ
"Неправильні" батьки знають одну дуже важливу річ - вони знають про існування "зони найближчого розвитку дитини", тобто кола справ, які дитина може виконувати тільки з дорослими. Значення цієї зони безмежно велика, особливо для дітей молодшого віку, коли все сприймається гостріше і засвоюється швидше. Будуючи разом з дитиною замки з кубиків, читаючи книжки з картинками, промовляючи ніби ненароком іноземні слова, ми закладаємо основи логічного та образного мислення, розпізнавання образів, знання мов і багато-багато іншого. Чим ширша "зона найближчого розвитку" и чим енергійніше батьки займаються з дитиною, тим швидше вона розвивається, освоюючи ті чи інші дії вже як самостійні. Сама зона теж постійно розширюється - за рахунок включення в неї нових дій. А якщо якісь із цих самостійних дій батькам не по серцю? "Неправильні" батьки і в цьому випадку не будуть обурюватися. Вони намагатимуться потрапити на "ворожу" територію, виявляючи самий непідробний інтерес до захоплень потомства - щоб з часом змінити їх зміст.У почуття є ім´я
Багато, якщо не більшість дитячих проблем, породжені болем, образою, страхом. У таких випадках краще за все активно вислухати дитину. Це теж "неправильний" спосіб спілкування – зазвичай ми втішаємо, вмовляємо і т.п. Активно ж слухати - значить "повертати" дитині в розмові те, що вона повідомила, назвавши на ім´я її почуття. Такий спосіб співчуття не залишає дитину наодинці з її проблемами і дає часом чудодійні результати, оскільки негативні почуття (біль, образа), будучи чітко визначеними, розсмоктується швидше - і дитина тепер сама просувається у вирішенні своєї проблеми. (Зауважимо, що тут також необхідно дотримуватися певних правил спілкування, зокрема під час розповіді про чергову дитячу драму очі дитини і ваші повинні бути на одному рівні).Я-повідомлення
"Неправильні "батьки не приховують власних почуттів, але говорять про них від першої особи, тобто говорять про себе, але не про поведінку дитини ("Я не люблю ..." замість "Ти поводишся...", "Мене дуже втомлює..." замість "Не шуми..." і т.п.). Такі "я - повідомлення" не зачіпають дитячого самолюбства і, будучи висловлені не в наказовому тоні, без повчань, залишають за дітьми можливість самим прийняти рішення. Дуже важливо співставляти свої очікування з можливостями дитини і не "привласнювати" собі її емоційних проблем, що вона має рано чи пізно стати самостійною і в області почуттів.Порядок - запорука порядності
Не секрет, що дітям (як і всім нам) потрібен порядок і тверді правила поведінки. Вони хочуть і чекають на них, щоб життя стало зрозумілим, передбачуваним і безпечним. І тільки почуття міри та життєва мудрість підкажуть, які правила повинні бути жорсткими, які - гнучкими, де у дітей буде зона вільного вибору тощо. Батьківські вимоги не мають вступати в явне протиріччя з насущними потребами дитини, навіть якщо це жахливе, на ваш погляд, захоплення якимось підлітковим ідолом.Я не маю права впадати у відчай
Свій підхід мають "неправильні" батьки і до поведінки дітей. Причини зухвалої поведінки вбачаються їм не в природній зіпсованості або чиємусь поганому впливі, а в нереалізованій потребі дитини в увазі. Важливо пам´ятати, що в число "важких" потрапляють, як правило, не гірші, а найбільш чутливі і ранимі діти, ті, які гостро потребують допомоги та уваги. Зазвичай батьки реагують на негативну поведінку дитини роздратуванням, образою, гнівом або почуттям відчаю, тобто так, як і передбачає дитина. Щоб розірвати це порочне коло, потрібно свідомо і розумно переключити свої негативні емоції на конструктивні дії. "Неправильні" батьки і слідують цим надважким шляхом, незмінно, всупереч всьому приділяючи дитині увагу.Вісім поцілунків на день
Є одне на диво просте правило, якому настільки ж незмінно слідують ці хитромудрі "неправильні" батьки: спілкування з дитиною буде плідним, якщо обіймати її 4, а краще 8 разів на день. Щоб виявити глибинні причини дитячого гніву, злоби, заздрощів, слід пам´ятати, що вони вторинні по відношенню до почуттів болю, образи, страху, які у свою чергу виникають від незадоволених потреб у любові, визнанні, повазі. В основі останніх лежать базисні прагнення, виражені словами "я - хороший" (самооцінка), "я - коханий", "я - можу". Фундаментом всієї цієї піраміди є відчуття внутрішнього благополуччя (або неблагополуччя), що формується у дитини в результаті нашого поводження з нею. Почуття неблагополуччя - корінь всіх дитячих аномалій і трагедій. Будемо пам´ятати, що покарання або самопокарання дитини лише погіршують її, а допомогти може тільки невсипущим пестування в ній почуття самоцінносмті. "Пестити" - дуже гарне, дуже точне слово. Це означає любити - розуміючи і поважаючи, і вимагати - захоплюючись і люблячи.За матеріалами psy.rin.ru
