Прояв ревнощів у дитини може приймати найнесподіваніші форми. Наприклад: дівчинці виповнилося 3 роки, коли народився хлопчик ... Вона була в захваті від того, що в неї буде маленький братик, або взагалі, малюк. Але виявилося, що якщо мати тримала немовля на руках, то вона обов´язково повинна була піти й сісти на коліна до батька, і навпаки. Вона хотіла, щоб мама читала їй під час годування немовляти, або, принаймні, сиділа біля неї. Поступово це якось вирішилось. Ревнощі зійшли нанівець, і все було тихо до тих пір, поки брату не виповнився рік або близько того - він став вставати, грати в манежі і т.д. І тут виникла купа неприємностей з іграшками. Мати дістала для хлопчика колишні іграшки сестри, і, звичайно, вона впізнала їх ... І тут же: "Це моє, моє, моє ..." І почалося, - вона знову хотіла грати своїми першими іграшками, і тоді довелося купити хлопчикові іграшки, які були б виключно його, а то не було ніякого спокою.
Але є і менш здорові аспекти ревнощів, особливо у дітей зі потайливим характером. Не кожна дитина може сказати про свої переживання. Хоча, безумовно, це дало б можливість дитині звільнитися від ревнощів. На жаль, діти рідко говорять про це. І якщо мама вчасно не допоможе дитині подолати це відчуття, то з часом можуть виникнути несподівані проблеми в більш старшому віці.
Поступово, у міру того, як діти ростуть, виникають ревнощі з приводу більш складних речей. Але спочатку досить очевидно, що ревнощі стосуються порушених відносин, адже кожна дитина хоче, щоб мама належала тільки їй. Спочатку йде боротьба за володіння, а ревнощі - як почуття - приходить пізніше.
Дитині дуже важливо відчувати себе в безпеці, а це те, що саме батьки можуть дати своїй дитині. Процес розвитку дитини пов´язаний з дуже сильними емоціями, і маленькі діти дуже емоційні. Ми, дорослі, вважаємо себе щасливими, коли знайшли спосіб зберегти в собі щось від дитячої інтенсивності переживань, а маленькі діти не тільки відчувають все з надзвичайною гостротою, але їх також дуже важко відволікти від тієї реальності, яка їх турбує. У них ще не було часу створити особисті способи захисту від надто болісних відчуттів. Саме тому вони так сильно страждають, і саме тому так важливо допомогти дитині висловити почуття у зв´язку з подіями, що виходять за рамки ординарного. Почуття маленьких дітей дуже інтенсивні, а тривоги або конфлікти такі болючі, що в тих випадках, коли їм не надається можливість самовираження, їм доводиться організовувати захист всередині себе. Або ревнощі не припиняються і виражаються відкрито, або ж вони витісняються, виявляючись в неадекватній поведінці.
У вихованні дітей немає ніякого сенсу прагнути до досконалості. Багато чого, що склалося неправильно, залікується згодом; принаймні настільки, що буде непомітним. Але дещо не «зростеться». Пам´ятайте про це. Давайте своїй дитині можливість для прояву гніву, ревнощів і агресії у той час, коли це ще відносно безпечно і може контролюватися, якщо у неї буде такий шанс, то вона, ймовірно, пройде через фазу ревнощів і вийде з неї. Інакше ревнощі підуть всередину, справжню причину буде втрачено, а для ревнощів висуватимуться помилкові приводи.
Щоб уникнути такого спотворення, потрібно забезпечити маленькій дитині таку опіку, яка дозволить їй бути ревнивою, коли це виправдано. Пам´ятайте, що, розвиваючись нормально, суперництво і честолюбство, в свою чергу, можуть стати відправною точкою для подальшого позитивного особистісного росту.
За матеріалами mamochka.kz
