- Як мені обрати одного помічника серед вас трьох? – замислився чаклун Мир. – Давайте, хто першим з вас зробить добру справу, той і стане мені допомагати.
Юнаки погодилися. Арнольд вирушив о сусідніх будинках шукати, кому може знадобитися його допомога. Гаспар усівся на лавку, обміркувати – щоб такого доброго він міг зробити просто зараз. А Берті йшов вулицею і думав, що кожен з його друзів гідний стати помічником чаклуна Мира не менше, ніж він сам. Від цих думок Берті відволік плач маленького хлопчика, який щойно впав та вдарив колінку. Нічого страшного не сталося, але хлопчик злякався, тому гірко плакав. Берті згадав, що у нього в кишені є кулька, яка лишилася ще з дня народження сестри. Юнак надув кульку та подарував її хлопчику, який вмить перестав плакати. А Берті вирушив далі думати, як йому зробити добру справу. Раптом на стовпі юнак побачив оголошення: «Приходь до мене, Берті. Ти вже зробив добру справу». І підпис: «Чаклун Мир».
Коли Берті повернувся до Мира, виявилося, що і Гаспар, і Арнольд також зробили кожен по добрій справі.
Наприклад, Гаспар, поки сидів на лавці та міркував, допоміг незнайомій бабусі знайти загублені на дворі окуляри. «От диво!» - сказала бабуся. – «А я їх цілий ранок шукаю!».
Арнольд підказав сусіду чаклуна Мира, як краще дбати про город та які взяти добрива, щоб був гарний врожай. Правду кажучи, ані Берті, ані Гаспар, ані Арнольд спочатку і не зрозуміли, що зробили добру справу. А ось чаклун Мир одразу про це дізнався, на те й він чаклун.
- Ось бачите, добрі справи та, навіть, дива, часто робляться самі собою, якщо є таке бажання,- сказав юнакам Мир та посміхнувся. – А як ви поставитися, якщо всі втрьох станете моїми помічниками?
- Я згоден! – радо відповів кожен з них.
Так у доброго чаклуна Мира стало цілих три помічники, і разом вони стали робити втричі більше гарних справ та див.
