- Ой-ой-ой, тримайте мене, - голосила каша. Та сорока з вороною її не чули, а надто були зайняті балачками.
Лише коли каша звалилася хазяйкам під ноги, на підлогу, вони помітили її. Сорока з вороною почали ойкати та голосити. Вони кинулися витирати кашу з підлоги, жаліючись, що тепер їм доведеться варити нову, бо діти залишаться негодовані.
- Як це могло статися, що наша каша втекла? – запитала сорока.
- Навіть не уявляю! – дивувалася ворона.
А каша, що лежала на підлозі, відповіла їм:
- Тому що треба завжди уважно та відповідально ставитися до справи, яку робите. Чи то кашу варити, чи то гніздо будувати. А ви за балачками забули про справу.
На жаль, сорока й ворона не почули цих слів. Втім, наступного разу вони були вже уважними і слідкували за кашею. Вона вийшла доброю і нікуди не втекла.