- Йди-но сюди, сніжко, зараз я тебе погрію, і ти розтанеш! – засміялося сонечко і почало лоскотати боки сніжки теплими сонячними променями.
- Ні, я не хочу танути – я хочу гуляти, - закричала сніжка та швидко покотилася далі. – Я від дітей втекла, і від сонечка втекла.
Тільки-но сніжка опинилася за парканом, як до неї підбіг песик.
- Привіт, сніжко! Ти така гарна, як маленький м’ячик, - сказав песик. – Зараз я тебе лапкою штовхну і ти пострибаєш!
- Ні, не треба лапкою! Я ж розсиплюся! – закричала сніжка. – Не хочу стрибати, а хочу гуляти! - А я тебе наздожену, - засміявся песик.
- Ні, не наздоженеш! Я від дітей втекла, від сонечка втекла, і від тебе, песику, втечу.
Сніжка побігла далі, радіючи, що песик її не наздогнав. Та невдовзі у неї на шляху з’явилася ворона.
- Ой, сніжко! – здивувалася ворона.
Ворона роздивилася сніжку з усіх боків та сказала:
- Йди сюди, сніжко. Зараз я тебе дзьобиком поклюю, щоб дізнатися, що у тебе в середині.
- Ні, не треба мене клювати! – закричала сніжка. - У мене в середині сніг.
- А я зараз перевірю! – відповіла ворона.
- Ні, не перевіриш. Я від дітей втекла, від сонечка втекла, від песика втекла, і від тебе, вороно, утечу.
Сніжка покотилася далі, не помічаючи, що до її боків вже прилипло багато снігу. Тепер вона не була схожою на звичайну сніжку, а більше нагадувала снігового колобка.
Невдовзі розтовстіла сніжка побачила маленького хлопчика. Він підбіг до неї та сказав:
- Дивіться – сніговий колобок! Цікаво, чи він міцний? Зараз стрибну на нього та перевірю. Почувши ці слова, сніжка злякалася та подумала: «Я від дітей втекла, від сонечка втекла, від песика втекла, від ворони утекла, а від цього хлопчика вже, певно, не втечу».
На щастя, тут до хлопчика підійшла дівчинка та сказала:
- Не ламай цього колобка. Він такий гарненький, кругленький – краще я зроблю з нього голову для свого сніговика.
Невдовзі сніжка-колобок стояла на тулубі сніговика, ставши його головою. Дівчинка причепила на неї носик-морквинку, зробила очі та ротик з гілочок.
- Який гарний сніговик вийшов! – похвалили діти.
«Як же добре повернутися додому», - думала про себе сніжка-колобок.
