Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

6 порад, які допоможуть вам виростити оптиміста

6 порад, які допоможуть вам виростити оптиміста
 

Хочете виростити дитину-оптиміста? Це прекрасне бажання! Зрештою, дітлахи, які бачать склянку наполовину повною, набагато краще справляються з життєвими проблемами і живуть щасливіше. Тому сьогодні ми поговоримо про те, що ви можете зробити, як батьки, щоб виростити оптимістичну дитину.

Є чимало причин розвивати оптимізм в дитині – він несе величезну довгострокову користь для ментального і фізичного здоров'я вашого чада. Наприклад, чи знали ви, що оптимісти набагато частіше живуть довше 100 років? Але як виростити оптимістичну людину? – У цьому вам допоможуть наші поради.

Порада 1: Перестаньте скаржитися

Чи замислювалися ви про те, що напевно скаржитеся вголос, коли відводите дитину в школу, на людей, на те, що не встигнете і т.д.? Це найпростіший і класичний приклад песимізму. А вдома? Швидше за все, і тут ви скаржитеся на нестачу грошей, важкий день на роботі, людей у вашому оточенні або сторонніх. Але ж дитина переймає від вас весь цей негатив, і сама починає бачити більше поганого. Замість цього заведіть традицію збиратися за сімейною вечерею і ділитися найгіршою і найкращою подією за день. При цьому обговорюйте погане оптимістично, з точки зору того, як з цим можна впоратися, і робіть акцент на все хороше і приємне, що сталося сьогодні.

Порада 2: Завищуйте очікування

Вже з садка ви можете привчати дитину до того, що вона може робити більше і успішно справлятися із завданнями. Діти не виростають оптимістами, якщо не давати їм можливості перевіряти свої здібності. Той самий список справ на день (заправити ліжко, прибратися в кімнаті, зробити домашку) дає їм відчуття здатності справлятися. Тільки ці завдання повинні обов'язково відповідати віку малечі.

Порада 3: Заохочуйте виправданий ризик

Всі ми намагаємося захистити своїх дітей від невдач і болючих ситуацій. Але забороняти дитині робити щось, тому що вона цього не вміє або не впевнена в собі – теж не вихід. Таким чином, ще сильніше розвивається ця сама непевність і песимізм. Дозвольте чаду ризикувати і пробувати, але це повинен бути досить безпечний, виправданий ризик. Потім, у міру готовності дитини, можна дозволяти і більш «серйозні» ризики – так ви навчите її не боятися нового й користуватися можливостями, які підносить життя.

Порада 4: Зачекайте, перш ніж реагувати

Якщо вашій дитині щось не так сказали або зробили інші дітки, вашою першою реакцією напевно буде «заступитися». Але не потрібно відразу ж дзвонити батькам кривдника і влаштовувати розборки. Ви можете підказати дитині, як правильно відповісти, щоб уникнути конфлікту, але дати зрозуміти кривдникові, що він неправий. Дітки не відразу можуть підібрати правильні слова, але вони можуть навчитися цьому, і ви можете допомогти. Таким чином, чадо буде вміти постояти за себе, що тільки посилить його впевненість в собі. А в майбутньому житті дитина буде набагато більш оптимістичною, адже буде впевненою у своїх силах.

Порада 5: Заохочуйте боротьбу

Труднощі будуть зустрічатися по життю постійно, і вам потрібно навчити чадо боротися з ними. Наприклад, якщо у дитини труднощі з математикою, з «я її розумію» проблема може вирости в більш серйозну - «я дурний», «я нічого не можу». Допоможіть їй перефразувати ці негативні думки, щоб повірити в себе. Говоріть так: спочатку у багатьох не виходить, але потім ти навчишся, зможеш. Приводьте в приклад інші ситуації: «Пам'ятаєш, як ти не вмів читати? Але ж тепер це зовсім не складно!».

Порада 6: Будьте реалістичні

Налаштовуйте дитину на краще, але не давайте їй невиправданої надії. Не потрібно говорити їй, що все буде чарівно і так, як вона хоче. Інакше за всім цим піде дуже сильне розчарування, яке може зберегтися і на все життя. Оптимізм – це не просто мислити позитивно, а вміти домогатися свого, сподіватися на краще, але бути готовим до всього.

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Як «правильно» карати дитину?

Процес виховання неминуче передбачає наявність такого моменту як покарання. Якщо слово «покарання» піднімає в вашій уяві картину, де заплаканий малюк стоїть в кутку, а мама (тато) злісно виговорюють його (чи навіть шльопають по попі) – доведеться розірвати цей шаблон. Адже покарання може бути абсолютно різним (на щастя, для більшості сучасних батьків фізичне покарання – річ неприпустима). Не хотілося б оперувати термінами «правильно» і «не правильно», адже границі їх дуже розмиті, та, тим не менш, поговоримо про «правильне» покарання в контексті «ефективне покарання» - таке, яке приносить бажаний ефект. Отож…

Якщо у вашої дитини з’явились уявні друзі

Ви помітили, що ваша дитина почала спілкуватися з уявними товаришами, граючись, вона називає їх імена, спілкується з ними, а, може, навіть, доглядає за такими «друзями»: годує, водить на горщик, вкладає спати? Звісно, це може здивувати чи навіть насторожити батьків. Чи варто хвилюватися?

Виховання «страшилками»: чи існує альтернатива?

Класична ситуація: дитина відмовляється їсти (одягатися, спати, читати, прибирати, чистити зубки…), а батьки, в якості виховного методу, одразу підключають старі-добрі «страшилки» - прийде Баба Яга, лікар зробить укол, забере міліціонер, з’явиться павучок чи рогата коза… Ці нехитрі сюжети передаються з уст в уста: Бабою Ягою лякали нас, тепер і ми своїх дітей лякаємо. А робимо це тому, що такий метод майже завжди спрацьовує, хоча інколи задумуємось: чи правильно залякувати малечу?

Дитячі вікові кризи: як пережити їх батькам?

Розвиток дитини відбувається нерівномірно: зазвичай, зміни у дитячій психіці відбуваються плавно та поступово - так звані стабільні періоди, проте є й інші – кризові періоди, під час яких ці зміни відбуваються бурхливо та динамічно. Більшість вікових криз людина переживає саме у дитинстві. Батьки часто виявляються не готовими до таких перемін і реагують на них неправильно, псуючи нерви собі та створюючи психологічні проблеми для свого чада. Отже, які вікові кризи проходить дитина, що відбувається в ці періоди та як реагувати батькам, коли вони помітили, що їхнє дитя переживає внутрішню «революцію»?