Прості і цікаві вправи на розвиток мовлення
1. «Спів»: заохочувати дитину співати пісні або самостійно, або з іншими людьми (родичі, друзі), або «підспівуючи» співаками, яких вона чує по телевізору.2. «Опис»: попросити дитину описати предмет, явище чи людину в усіх властивостях (колір, розмір, температура, застосування та ін.). Якщо дитина забуде якусь властивість, поставити уточнююче запитання.
3. «Букви»: дитині пропонується писати букви/цифри (можливо й інші фігурки) різними способами: пальцем на вологому піску чи манці; висипати їх піском (манкою) на картоні; ліпити з пластиліну (тіста); викладати з квасолин (ґудзиків); писати один одному на спині пальцем і відгадувати, яка це буква; обмальовувати шаблони або ж малювати в шаблонах; вирізати букви з різних матеріалів (наждачний папір, картон), обстежувати їх із закритими очима та вгадувати їх. Ці вправи можна супроводжувати змаганням «Хто більше назве слів на літеру…», яку також можна варіювати (слова, в який ця літера на початку слова, в яких наприкінці слова; слова, що позначають живих істот тощо).
4. «Піктограми»: з метою засвоєння нових слів і розвитку мовлення і спілкування використовуються піктограми. Це карточки, на яких зображені різноманітні малюнки конкретних предметів чи повсякденних ситуацій, які підписані великими чіткими контрастними буквами. Якщо дитині важко вимовити те чи інше слово, вона може показати карточку з його зображенням, наприклад, мамі, а потім спробувати разом назвати слово, яким підписана карточка.
5. «Дрібна моторика»: оскільки рука є «продовженням» мозку, слід постійно займатися вправами, які розвивають дрібну моторику, зокрема: ліплення, малювання, малювання пальцями (фарбами на папері, на манці, на піску), в’язання, вишивання, бісероплетіння, зав’язування шнурків, застібання ґудзиків, складання пазлів і конструктора, чищення варених яєць і овочів та ін.
6. «Пестливі слова»: дитині кажуть слово та просять назвати його зменшувально-пестливий варіант (малий – маленький – малесенький). Спочатку слід навести дитині приклад.
7. «Папуга»: дитині кажуть слово, а вона має повторити.
8. «Правильна вимова»: при спілкуванні з дитиною слід із самого її народження говорити з нею в нормальному темпі (не поспішати, але й не занадто повільно) голосом середньої гучності та еталонно (чітко та правильно вимовляти слова, без «сюсюкання», максимально їх скорочувати). Говорити так, щоб дитина бачила обличчя і артикуляцію мовця. Коректно виправляти вимову дитини, якщо вона робить помилки в мовленні, і хвалити, коли вона зрештою вимовляє правильно. Рекомендовано постійно ставити запитання дитині (або людині, яка потребує корекції мовлення) стосовно того, що вона вже зробила, що робить і що планує робити. Слід якомога більше часу знаходитися у мовному середовищі, як ровесників, так і людей іншого віку. І регулярно вводити в активний словник нові слова.
