"Ну ось, тепер і собаки в мене немає! От я невдаха", - подумав Сімпл.
Аж ось його собака повернувся, та не сам, а з котом.
"Оце так", - зрадів Сімпл, - "Був в мене собака, а тепер ще й кіт є".
Пішли вони далі втрьох. Раптом друзі побачили гарний великий палац.
"Може тут мені підкажуть, де зустріти удачу", - замислився Сімпл.
Сімпл, пес та кіт підійшли до палацу. Біля паркану їх зустріла охорона.
- Доброго дня! Не підкажете, де знайти удачу? - запитав Сімпл.- Може у вашому чудовому палаці вона є?
- Та яка вже удача! - зітхнув охоронець, - Миші поїли усі наші запаси, погризли меблі та одяг. Не знаємо, що з цією невдачею робити!
- Може мій кіт спробує вас врятувати? - запитав Сімпл.
Вже за п’ять хвилин кіт був в палаці. Побачивши кота, миші порозбігалися, хто куди, аби подалі від цього місця. А собака їм ще нагавкав слідом.
- Рятівники мої! - кричав багатій-хазяїн палацу, обіймаючи Сімпла, кота та собаку. - Проси, що забажаєш, за наш порятунок, - звернувся він до Сімпла. - Хочеш золото, а хочеш - дорогі каміння?
- Підкажіть, будь ласка, де знайти удачу? - запитав Сімпл.
- Цього я не знаю. На ось,тримай мішок з грошима, купиш собі, що хочеш, - відповів багатій.
Сімпл та його друзі пообідали та вирушили в дорогу.
"Мабуть, за ці гроші я зможу купити нам новий будиночок, одяг та їжу. Так вже легше буде шукати удачу", - подумав Сімпл і вирушив на ринок.
Щойно Сімпл та його друзі підійшли до лавки, де продають одяг, вони побачили жінку, з якою було п’ятеро діточок. Вона перебирала одяг, довго рахувала дрібні монетки, та врешті, вимовила:
- Йдемо, дітки. Сьогодні не вийде купити вам новий одяг.
Сімплу було шкода жінку та її дітей. Він відкрив скриню, дістав з неї жменю паперових грошей та дав жінці. Вона не хотіла приймати подарунку, але він її вмовив.
Купивши й собі одяг, Сімпл вирушив в спеціальний магазин, де можна купити будинок. Дорогою він зустрів дідуся, який продавав свою картину. Картина була дуже красивою, там був намальований ліс, а поруч - гарненький будиночок. Сімпл купив картину і подумав, що вона буде гарно виглядати в його новому домі.
Але в магазині виявилося, що тепер його грошей не вистачає на будинок. «От я невдаха!», - подумав Сімпл.
- Подаруй мені свого собаку, і я пробачу тобі борг за будинок, - запропонував хазяїн магазину.
- Та ні, я своїх друзів не продаю, - відповів Сімпл і зібрався йти, шукати удачу в іншому місці.
Раптом до нього підійшов той самий дідусь, в якого він купив картину.
- Юначе, я почув, що ти хочеш купити будинок? А я саме продаю свій, бо їду в інше місто. Можу продати тобі за стільки грошей, скільки зможеш дати, і часом приїжджатиму до тебе в гості.
Сімпл подивився на будинок дідуся, і вирішив його придбати. Будинок виявився гарним, затишним. А дідусева картина повернулася на своє місце на стіні.
Сів Сімпл біля віконця свого нового будинку, гладить собаку й кота та й каже:
- Був я Сімпл-невдаха, не було у мене нічого, окрім собаки. А тепер в мене є гарний дім з картиною, собака й кіт, і друг дідусь. Виходить, недарма я шукав свою удачу і знайшов її. Тепер я Сімпл-щасливчик!
