- Ех, - зітхнула фея Беллі, - смачні, напевно, ці цукерки. Але шкода, що мені, напевно, ніколи не вдасться їх спробувати. У магазин мені не потрапити, та й грошей у мене немає.
Беллі полетіла далі. Неподалік був дитячий майданчик, де весело грали діти. Фея помітила, що одна дівчинка була сумною, вона не грала з іншими дітьми, а повільно розгойдувалася на гойдалки.
- Привіт, дівчинко! Чому ти така сумна? - запитала Беллі.
- Ой, метелик, що говорить! - здивувалася дівчинка.
- Ні, я не метелик. Я - фея Беллі. Тільки, тс-с-с, - це секрет, - сказала маленька фея.
- Розумієш, тато купив мені літаючий повітряна кулька-рибку. Я так була рада, але не втримала - вітер забрав кульку з моїх рук. Тепер він застряг в гілках дерев так високо, що дістати не вийде, - розповіла феї дівчинка.
- Та не переймайся, повернемо тобі твою кульку! - сказала Беллі, - Гей, вітру, друже! Допоможи нам дістати кульку з дерева.
Тут раптом піднявся вітер. Такий сильний, що дерева захиталися, а у дівчаток з довгим волоссям зіпсувалися зачіски. Вітер звільнив кульку з гілок і приніс його просто до гойдалок! Дівчинка зловила кульку-рибку за мотузочку і вигукнула:
- Ура! Спасибі, фея! Пощастило вам, феям, - вмієте робити різні чудеса.
- Всякі, так в повному обсязі, - відповіла Беллі. - Ось наприклад, хочу я цукерку спробувати, але де мені її взяти?
- Цукерку? - перепитала дівчинка, - Ось, тримай цукерочку.
Вона дістала з кишені карамельку.
- Ми часто гуляємо на це майданчику. Прилітай до мене, коли хочеш, а я можу приносити для тебе різні цукерки.
- Ось це так! Шарик-рибка повернувся, - здивувався тато дівчинки.
А фея Беллі разом з цукеркою стала непомітною і полетіла далі. Так у неї з'явилася дівчинка-подружка і виповнилося бажання - спробувати цукерки.
