- Чого ти сумний, зайчику? Що трапилося? – запитав він.
- Та ось, вухо болить, а до лікаря йти боюся. Не знаю, що робити, - відповів Лапик.
- Звичайно ж, треба йти до лікаря! – сказав Дятел. – А щоб ти поборов страх, тобі потрібно з'їсти чарівну морквину для хоробрості.
- Чарівну морквину? - здивувався Лапик, - а де ж її взяти?
- За нашим лісом є поле, а на одній з грядок росте не проста, а чарівна морквина. Ось я зараз злітаю і принесу тобі чарівну морквинку, - миттю станеш сміливим! – пообіцяв Дятел.
Через деякий час Дятел повернувся до Лапика з великою соковитою морквиною.
- Ну що, відчуваєш, як стаєш хоробрішим? – запитав Дятел.
- Відчуваю, - відповів Лапик, дожовуючи морквинку. Вона була дуже смачною – такою, що Лапик навіть ненадовго забув про хворе вухо.
- Ну тоді біжи до лікаря, - поквапив зайчика Дятел.
- От би кожен день їсти таку морквину, тоді б я нічого не боявся! – замріявся Лапик.
- Це погана ідея, - відповів Дятел. – Адже страх буває не тільки шкідливим, а й корисним. Страх допомагає нам уникати небезпеки, не потрапити в біду і навіть зберегти життя.
Повний хоробрості, він біг стежкою до лікаря Їжака.
Доктор Їжак оглянув зайця. Витягнув з його вуха ялинову колючку, яка і була причиною болю, замазав ранку і відпустив Лапика додому. Ще доктор похвалив Лапика: який він сміливий, що навіть не плакав під час процедури!
Задоволений Лапик подякував доктора і вирушив додому. Лікарня доктора Їжака була неподалік від поля, і Лапику прийшла в голову хитра думка: знайти грядку з чарівною морквиною. Зробити це виявилося дуже просто: на полі була лише одна грядка з морквою.
Лапик з'їв одну морквину, потім іншу, потім третю. Більше він з'їсти не міг, тому взяв ще пару чарівних морквин для хоробрості з собою.
Зайчик поспішив додому. Він був дуже задоволений своєю хоробрістю і хитрістю. По дорозі він розмірковував, що непогано б взяти чарівної морквиночки з запасом.
Тут радісного Лапика помітив вовк. Він ховався за кущами і чекав слушної нагоди, щоб непомітно на нього напасти. Вовк був здивований, що заєць біжить стежкою, здається, зовсім не маскуючись і не побоюючись, як раніше. А заєць Лапик через чарівну морквину для хоробрості зовсім забув про небезпеку, яка таїться в лісі!
Нарешті, вовк зробив стрибок. Щойно він розкрив пащу над головою зайця, але тут невідомо звідки, з'явився Дятел та як клюне вовка в лоба! Вовк, заскиглив, й втік подалі. Лапик тремтів від страху – куди лише поділася дія чарівної морквини?
- Зайчику, я ж тебе попереджав: не можна зовсім позбутися страху! Бачу, що ти не послухав мене і з'їв надто багато морквини для хоробрості. Але через це ти став не хоробрим, а безтурботним, і мало не загинув.
Зайчик Лапик зрозумів, що страх потрібен йому для захисту. А ось лікарів Лапик більше не боїться, він знає, що вони теж захищають його.
