- Ні, силою їх не взяти, - зрозумів Велетень. – Лише хитрістю!
Він довго думав, якою хитрістю їх перемогти, та нарешті вигадав. Злий Велетень взяв коробку сірників, а це була велетенська коробка – завбільшки з гнома. Він наклеїв на коробку надпис «Іграшки», а на іншій стороні коробки наклеїв інструкцію – як цими «іграшками» бавитися. Як ви, певно, здогадалися, це була інструкція про те, як запалити полум’я.
Вночі Велетень непомітно поклав коробку з сірниками на галявину, де завжди грається багато гномів-малюків. - Що ж, завтра буду спостерігати, як гноми самі себе знищать! Гарне багаття, напевно, вийде! – реготав злий Велетень.
Вранці маленькі гноми прийшли на свою галявину та побачили дивну коробку.
- Іг-ра-шки, - прочитав один гномик, який вже навчився читати.
Маленькі гноми зацікавилися, почали роздивлятися коробку, відкрили її та знайшли інструкцію. Вони вже збиралися запалити багаття, як один з гномів вигукнув:
- Стійте! Це не іграшки, а сірники! Хіба ви не знаєте, що вони небезпечні для малят? Не чіпайте, бо буде пожежа.
- Як це – сірники? – здивувалися інші гноми, - Адже сірники маленькі, коробка в долоні вміщується. А ця якась велетенська!
- Напевно, це злий Велетень їх нам підкинув, щоб ми пожежу влаштували! – здогадалися гномики.
Малюки показали небезпечну знахідку батькам.
- Ви молодці, що не чіпали цих сірників, - похвалили їх дорослі гноми. – З сірниками треба поводитися дуже обережно, не лише малятам, але й дорослим, інакше може трапитися велика біда. Ой, який підступний це Велетень, але його злим планам не здійснитися!
Гноми передали велику коробку з сірниками на пекарню, де готується хліб для усього міста. Там вогонь знадобиться! Злий Велетень довго чекав, поки в місті гномів виникне пожежа, але марно. Він не міг уявити, що маленькі гномики виявляться такими розумними. Велетень подумав, що його сірники набралися вологи та зіпсувалися.
Він вирішив сам спробувати запалити багаття своїми сірниками. Однак Велетень був необачним, та вогонь потрапив на стіл, а потім перекинувся на підлогу. Велетень зовсім не знав, як боротися з вогнем, і телефону пожежників він не знав. Тому дуже швидко його помешкання запалало та згоріло, та сам Велетень встиг вибігти на вулицю. Що ж, тепер Велетню довелося шукати собі нове помешкання. Він вирушив в далекі краї та більше ніколи не турбував славне місто гномів.
