Джоанна Файбер, Джулі Кінґ «Як говорити так, щоб маленькі діти слухали»
Що ви відчуєте, коли хтось скаже вам: «Ці книги не можна чіпати руками». Ймовірно, інтерес до книг, які не можна чіпати руками. Ви почнете їх розглядати, поцікавитеся, що це за одні такі. А дехто навіть доторкнеться до кутика книжки мізинчиком поки ніхто не бачить.Тож, коли ви кажете своїй дитині щось на кшталт: «Не можна забирати у брата іграшки», «Не можна казати, що ти ненавидиш школу», «Не можна ходити взимку без шапки», у неї з’являється непереборне бажання анулювати заперечну частку «не». Крики, погрози, маніпуляції, посмикування – все це не працює, тим більше у довготривалій перспективі. Що можна зробити, аби дитина вас почула?
Не заперечувати її негативні почуття
Дитина каже: «Я ненавиджу Джиммі. Я ніколи більше з ним не гратимуся».
Утримайтеся від звичного «Звісно, гратимешся. Джиммі – твій найкращий друг! І не можна казати “ненавиджу”».
Спробуйте: «Хлопче, здається, зараз ти справді сердишся на Джиммі!» або «Схоже, Джиммі дійсно тебе розсердив!».
Визначайте почуття за допомогою мистецтва
Ситуація: ви пообіцяли дитині заїхати на дитячий майданчик. Дорогою вона заснула, а прокинувшись вдома, почала репетувати: «Мамо, ти збрехала! Ти збрехала!». Що робити? Спробуйте розпитати дитину, чому вона любить саме той дитячий майданчик, якого кольору там гойдалки або гірка. І поки дитина розповідає, створюйте малюнок. Як варіант, можна встановити на майданчику щось, чого там немає: підвісний міст, канат, лабіринт. Дозвольте фантазії вашої дитини змінювати світ.
Визнавайте почуття (майже) мовчазною увагою
Якщо ваша дитина засмучена або сердита (а це нормально, бо маленька людина однаково людина), уважно її вислухайте. «Подарунок, який ми можемо їм зробити, – не перешкоджати цьому процесу, вистрибуючи з кущів зі своїми реакціями: порадами, запитаннями, зауваженнями. Найголовніше – приділити малюкам усю нашу увагу й дати їм змогу владнати все самотужки».
Книжка «Як говорити так, щоб маленькі діти слухали» допоможе вам частіше хвалити дитину, а не оцінювати її. Позбутися звички порівнювати своє чадо з ідеальним сином маминої подруги. Навчитися гратися іграшками та їжею (ой, леле). Та поверне вам віру в себе, бо ідеальних батьків, які все знають, вміють і завжди контролюють свої емоції, не існує. Навіть у казках.
Ліндсі Паверс «Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань»
Природні пологи чи кесарів розтин? Грудне молоко чи дитяча суміш? Годування груддю в публічних місцях чи у спеціальній кімнаті для матері і дитини? Повертатися до роботи на другий день після пологів чи присвячувати себе материнству? Авторка книжки каже: робіть, як хочеться або можеться. І не картайте себе за те, що вам щось не вдалося: чи то налаштувати грудне вигодовування, чи то народити дитину природним шляхом, себто «правильно». Скільки жінок – стільки й варіантів норми. «Інакшість – нова нормальність». Що робити батькам точно не можна? На думку Ліндсі:
1. Курити під час вагітності.
2. Пропускати вакцинацію.
3. Ігнорувати малюка.
4. Чинити будь-яке насильство.
5. Морити дитину голодом.
Якщо ви вже стали мамою, офіційний дозвіл бути не ідеальною і ні на кого не рівнятися допоможе вам звільнитися від комплексу меншовартості, пробачити себе за старі помилки. А можливо зрозуміти, що ті помилки були не помилками, а досвідом.
Значна частина цієї книги присвячена вихованню дітей: як дати їм «все»? Корисні сніданки, хорошу освіту, високу самооцінку, першокласний відпочинок на морі щоліта тощо. Чи ж можливо це? Насправді дітям завжди чогось бракуватиме. Якщо ви годуватимете їх броколі, вони виростуть і скажуть, що мріяли про запечене курча. Якщо ви готуватимете для них запечене курча, вони виростуть і скажуть, що хотіли їсти корисне для організму брокколі на пару. Тому дозвольте собі помилятися, казати «ні» та знижувати планку.
«Неважливо, скільки порцій овочів споживає ваша дитина з кожною їдою, або чи привчили її до горщика до двох років, або чи вміє вона спілкуватися дитячою мовою жестів. Розлучені ви чи одружені, уперше народили у 26 чи 46, виховуєте дитину на фермі чи в мегаполісі – з нею все буде гаразд. Малюк, який кусається, не виросте психопатом. Це лише певний етап розвитку. Дитина, яка не бере груди й тому від народження харчується дитячою сумішшю, не приречена на зниження IQ. Але вона точно буде ситою і спокійною.
Час зосередити всі сили, які ми витрачаємо на свої гризоти, на єдиному, що має значення, – на любові до наших дітей».
Книжка «Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань» допоможе вам порозумітися з собою, дитиною та партнером/ партнеркою. Навчитися бути добрими до самих себе, відновити нормальну самооцінку та припинити доводити всім навколо, що ви хороша мама чи хороший тато.
Обидві книжки – ідеальний подарунок для всіх батьків, а особливо для тих, хто лишень готується стати батьками. Прочитавши їх, ви знайде чесні та відповіді на найважливіші питання ще до того, як вони з’являться.
