Уривок
«Колекції зубів, хоч як це дивно, дуже поширена річ.
Ну, можливо, серед ваших друзів і не дуже, а от науковці досить часто збирають і досліджують зуби. Якщо ви хоч раз бували у природничому музеї, то напевно помітили, як багато там зубів різних доісторичних тварин. Завважте: багато не хутра, не кігтів і не луски, а саме зубів!
Якщо ж ви більше любите гуляти історичними музеями, то й там бачили десятки зубів. Щоправда, уже зовсім з іншого приводу. Адже в музеях історії зуби здебільшого показані як частинки давніх інструментів та прикрас.
Чому ж зуби такі популярні експонати? Відповідь проста. Вони чудово зберігаються, адже є дуже міцними частинками тіла тварини. Або людини.
Не дивно, що природа подбала, щоб вони були дуже сильні та міцні. Зуби мають бути надзвичайно витривалими, адже постійно кусають, жують, гризуть, розгризають.
Загалом у людини буває аж 52 зуби. Але не всі відразу. Спершу — молочні, а потім — постійні.
Тут немає нічого дивного. Молочні зуби створені, щоби вчасно видалитися, тому випадають чи вириваються легко. Коли такому зубу настає час зникнути з рота, його корені просто… розчиняються в яснах. Саме тому він починає хитатися. І саме тому молочні зуби, які ми віддаємо зубній феї або зберігаємо у приватних колекціях, не мають коренів.
Натомість постійні зуби, і зуби мудрості в тому числі, розраховані на те, щоб служити нам багато-багато років, тому зазвичай мають великі міцні корені.
Чому ж тоді стоматологи іноді радять вирвати зуби мудрості, щойно ті виросли? Цікаве питання.
Якщо коротко, зуби мудрості були ДУЖЕ потрібні первісній людині. А от сучасній, схоже, не дуже.
Почнімо з того, що колись їжа була зовсім не така м’яка, як тепер. Та й життя було іншим. Тому дорослій людині час від часу доводилося їсти непросмажене м’ясо, гризти кору дерев, перегризати мотузки та затягувати зубами вузли й навіть…
Однак не пробуйте повторити цей експеримент у домашніх умовах. Адже пам’ятаймо: життя у прадавні часи було зовсім іншим. Небезпек навколо чигало чимало, а комфорту майже не було. Тому людина кам’яного віку жила в середньому 22–33 роки. І тогочасні старі тридцятитрьохрічні діди мали геть стерті й поламані зуби. А позаяк ми з вами плануємо жити значно довше, то й до зубів варто ставитися набагато дбайливіше, адже вони нам іще не раз знадобляться.»
