Мавпа Моня жила в тропічному лісі і мріяла стати лікарем. «Буду лікувати хворих звіряток, радіти, коли вони знову стануть здоровими і веселими, і за це все мене будуть поважати», - мріяла Моня.

В одному селищі жила зла чаклунка Гартелла, яка тримала в остраху всіх мешканців. Чим більше люди її боялися, тим сильнішими ставали її чари, і тим більше капостей вона могла заподіяти. Та нарешті мешканці селища втомилися жити в страху і вирішили, що більше не боятимуться Гартеллу. Вони домовилися не розмовляти з нею і не розбігатися, коли вона з’являється серед людей, а просто не звертати на неї увагу. Адже люди знали - якщо ніхто не буде боятися чаклунку, то її чари зникнуть.

Присвячується хлопчику Андрію

У великому зеленому місті жив хлопчик Андрійко. Були у Андрійка незвичайні друзі – жучки сонечки.

В одному ставку жила-була родина Равликів – мама, тато і їх синочок, малюк Равлик. Вони любили один одного, дбали один про одного і майже ніколи не розлучалися. Але одного разу на ставок прилетів грізний хижий птах. Він схопив батьків Равлика та забрав у своєму дзьобі.

У мами Курки було багато маленьких курчат. Курча на ім’я Пі-пі було найбільш непосидючим з усіх. Не сиділося йому поруч з мамою, братами та сестрами.

В далекій холодній Антарктиді живуть пінгвіни, яких називають імператорськими. Таку назву вони отримали, тому що є найбільшими пінгвінами у світі. Якось один з них, пінгвін Арні, подружився зі Сніговиком, якого зліпили вчені - дослідники Антарктиди.

В одному казковому королівстві жили веселі чоловічки. Жили вони добре, тому що були добрими, працьовитими та дружніми. А якщо траплялася в королівстві якась неприємність, наприклад, хтось хворів, то чоловічки йшли за допомогою до професора Мудрика. У професора була чарівна Книга мудрості, і він знаходив в ній поради на різні випадки.

Цей грудневий ранок в резиденції Діда Мороза розпочався з переполоху. Його помічники гноми виявили, що кімната, де зберігалися новорічні подарунки для дітей, абсолютно порожня!

Зима вкрила казковий ліс сніговою ковдрою на радість маленьким гномикам. Одні гралися в сніжки, інші ліпили сніговика, а треті катали один одного на санчатах. Всім було весело.

Першокласник Максим ніяк не міг навчитися красиво писати. Начебто, і старався, літери виводив, а вони все одно в нього виходили кривенькі, одна більше за іншу. Максиму швидко набридло боротися з цими літерами. Він навіть вже не любив цілу абетку. «Не хочу я більше вчитися акуратно писати. І так зійде», - казав хлопчик.