У дітей, які «запрограмовані» батьками на таку установку («маю бути найкращим (ою) у всьому»), - поступово починає знижуватись самооцінка (при зовнішній масці самовпевненості), з’являються депресії, такі діти перебувають у постійному психологічному напруженні, адже весь час мусять боротися за першість. Зрештою, вони починають думати, що підводять своїх батьків і наставників (адже бути ідеальним у всьому ще нікому не вдавалося). Ось Вам і купа непотрібних проблем. Даний комплекс, до речі, часто супроводжує людей і в зрілому віці (зберігається з дитячих років), провокуючи депресії, постійні самобичування, адже така людина весь час знаходитиме якісь дрібні недоліки в собі, у виконаній нею (та іншими) роботі, дуже болісно сприйматиме будь-яку критику.
Щоб уникнути усіх цих проблем та не прищепити дитині помилкову мисленєву пастку, дозвольте своїм чадам братися за різні справи, заохочуйте їх активно брати участь у тому, що ЇХ цікавить. Але в жодному разі не тисніть на дитину, вимагаючи стабільного успіху, причому у всьому, не нав’язуйте свого бачення того, чим варто займатися і т. п. Коли батьки дотримуються стратегії нав’язування, – дитина з часом починає розуміти, що незалежно від того, якого результату досягне, батьки все одно будуть незадоволені (досконалості ж бо немає меж!). Як результат – не за горами протести, що є природньою реакцією, адже дитина не почуває себе в безпеці (психологічній), через постійну незадоволеність найближчих. Ваше чадо захоче скинути з себе весь тягар «ідеальності», можливе навіть агресивне ставлення до батьків. Дитина може подумати: «Для чого старатися, якщо весь час ризикуєш зробити щось не досконало?!» (і матиме рацію). Часом, батькам це важко зрозуміти, але дітей потрібно заохочувати розвиватися у сфері їх власного зацікавлення, а не у тій, у якій хочеться нам (батькам). Дитина має розуміти, що кожна людина має свої таланти й здібності, своє коло зацікавлення, а її характер складається із сильних та слабких рис.
Не варто жити життям дітей для того, щоб збагатити власне життя. Якщо ж Ви вже втрапили в цю пастку і «пожинаєте плоди», - спробуйте поговорити зі своєю дитиною, головне, що маєте їй донести, - це те, що Ви любите її незалежно від її успіхів чи невдач. Що довіряєте своїй дитині, вірите у її старанність і відповідальність, а також, що завжди готові прийти на допомогу, якщо дитина потребуватиме її і попросить Вас про це.
Автор: Марта Павлюк
