Кожна жінка мріє про дитину, та і як може бути інакше? Адже діти (а зовсім не Пушкін) – «це наше все». Одне «але»: сили людські обмежені. І найважчим в цьому сенсі виявляється період дитинства і раннього дитинства малюка: від народження до трьох років. Світ маленької дитини – це його мама, і малюк щасливий, коли мамі добре. Для мами одне з головних випробувань на цьому шляху – уміти віддавати малюкові всю свою любов і турботу, у той же час завжди залишаючись собою.
Зовсім маленький
Вашій крихті три місяці: ви вже три місяці не висипаєтеся і постійно відчуваєте себе розбитою. Малюкові півроку: кроку ніде ступити - скрізь розкидані іграшки, він кличе вас до себе кожні 15 хвилин, і у вас навіть немає часу, щоб простерилізувать пляшки. Карапузові вже 8 місяців, але легше чомусь не стало: тепер він менше спить, до того ж - відмовляється від нового пригодовування, про користь якого так довго розповідав доктор. Або - у нього ріжуться зубки, проблеми з кишечником, і його ніщо не радує.А може бути, це вас вже ніщо не радує? Тим паче, що, здається, синуля (або дочечка) більше любить бабусю: адже та приходить до нього після відпочинку, променисто посміхається і мелодійно наспівує «агу-агу», а зовсім не намагається почистити носик. Дивно і… трохи образливо. Ще дивовижніше, якщо я скажу, що все йде за планом, що в житті саме так зазвичай і буває. А мадонну з немовлям на руках - ніжну і загадково всміхнену - можна за бажання побачити в музеї або на репродукціях старих майстрів епохи Відродження.
Психологам відомо, що поява нової дитини – велике випробування на міцність для всіх домочадців і сім´ї в цілому. Скільки б майбутня мама не прочитала книг про догляд за дитиною, вона все одно ніколи не зможе уявити собі, як зміниться все її життя. Так звана післяродова депресія, крім чисто фізіологічних причин, (гормональна буря після пологів) пояснюється тим, що молода мама виявляється лицем до лиця перед масою нових труднощів. Це і дефіцит сну, і тривога за новонародженого, причиною якої є недосвідченість, і зміна всього ритму життю.
Як би ви не бажали, як би не чекали свого малюка, ви обов´язково опинитеся збентежені, зрозумівши, що тепер знаходитеся в повному розпорядженні цього нового чоловічка. А чоловічок-то, здається, ні з чим рахуватися і не хоче. Поступово ви помічаєте, що з вами обходяться, як з безкоштовною прислугою, що любов чада корислива, і отримавши своє, дитина на якийсь час просто відкидає вас, як шкірку від апельсина.
У почуття є ім´я
Отже, малюк не залишає матусі жодного шансу на незалежність. Він продиктує новий розпорядок дня, і вона спатиме рівно стільки, скільки він визнає потрібним їй дозволити. Якщо ж вона годує, то в меню увійдуть лише ті продукти, які корисні малюкові, і пити годуюча мама буде не стільки, скільки хочеться, а в чотири рази більше. Вона не може відгукнутися на запрошення друзів «розвіятися» тому, що навіть відвідини одноактної п´єси в театрі змусять її пропустити годування. Та і піти не в чому: улюблений одяг тепер не годиться за розміром.І хто сказав, що все це весело і приємно?
Найгірше на цьому положенні доводиться не «поганим», а як раз хорошим і відповідальним матусям. Ідеалістки і розумниці, вони ні на секунду не дозволяють собі розслабитися, адже їм здається, що кожне бажання дитини повинне бути негайно задоволене. Вони бояться залишити малятка хоч на годину, тому про няню мова не йде. І навіть улюблений чоловік буде проінструктований протягом півгодини, перед тим, як мама вперше зважиться на 15 хвилин покинути будинок.Що відбудеться далі? Втома дає про себе знати: ви відчуваєте, що дитячий крик викликає у вас вже не бажання швидше підійти, а - сховатися в найдальший кут квартири, закривши руками вуха. Ви відчуваєте роздратування. Утім, - недовго. Частка секунди – і гнів змінюється на страх і здивування. Як можна відчувати щось окрім любові до власної дитини, правильно? І вслід за цим ви почуєте, як хтось невидимий вимовив: «Ти – погана мати».
Відчуття, яке тепер поселилося у вашій душі, має назву. Це – відчуття провини. Крім того, тепер ми маємо ще й порочний круг: провина сильно виснажує психіку. А як утома (через роздратування і внутрішню заборону втомлюватися) веде до наростання відчуття провини, ми вже встигли побачити.
Читати далі...
