У хлопчика Дмитрика було багато різних іграшок. Серед них були великі та маленькі машинки, конструктори, роботи, пазли та літак на радіокеруванні. Дмитрик часом так захоплювався грою, що не помічав, як їх ламає. Тож, у деяких машинок після Дмитрикової гри відлітали колеса, робот залишився без однієї руки, а у пазлів та конструкторів губилися частини. Але хлопчик зовсім не засмучувався через це.

Мама зайчиха часто казала зайчику Пострибунчику: «Коли бігаєш – будь обережним, дивись під ноги». Але Пострибунчику було нецікаво бігати і дивитися лише перед собою. Тому він бігав, крутячи головою в різні боки. І ось одного разу він так задивився на білочку на гілці, що не побачив камінчик, зачепився та впав. А коли підвівся, то зрозумів, що зламав ніжку, і тепер йому важко йти.

Жила-була добра і розумна дівчина Аліса. Вона була мудрою не по роках, тому багато жителів міста зверталися до Аліси за порадами. Дівчина була чуйною і допомагала тим, що було в її силах. Тому не дивно, що люди любили та поважали Алісу.

На заводі, де виробляють машини, народився автомобільчик на ім’я Жучок. Його забрали у велике місто, і він мріяв скоріше сам їздити вулицями. Але старші машини сказали Жучку, що йому спочатку треба повчитися в школі для машин.

Якось лисичка Гуля готувала собі обід, та їй довелося чистити багато цибулі. Від цибулі Гуля почала плакати. Її очі стали червоними, а щоки – мокрими. Лисичка вийшла на вулицю провітритися, і там її, всю заплакану, побачив зайчик.

Ваня майже ціле літо провів у бабусі за містом, і тільки в кінці серпня повернувся додому: адже скоро до школи. Та не один приїхав Ваня – з ним було маленьке цуценя пісочного кольору з веселими очима-ґудзиками і неслухняним хвостиком.

Жила-була кішка на ім'я Кітті. У неї була пухнаста біла шубка, а хвостик рудий. Шерсть біля вушок теж була рудою, так що здавалося, ніби Кітті вдягла ажурну шапочку рудого кольору. Словом, це була дуже гарна кішечка. 1 вересня Кітті, пов'язавши на шию рожевий бант, пішла в перший клас звірячої школи.

Незабаром принцеса Теодора мала святкувати день народження. Її батько король хотів відзначити цю подію урочисто і запросив на свято принцес та принців з різних країн. По-перше, король вважав, що Теодорі буде приємно святкувати у такому колі. А по-друге, він сподівався, що так його донька зможе обрати собі нареченого серед іноземних принців. А щоб скласти незабутнє враження про своє королівство, батько король розпорядився спекти до дня народження доньки незвичайний пиріг.

У незвичайній Країні Снів живуть сни. Вони бувають різними - великими, маленькими, сумними, веселими, добрими, сердитими. Щовечора сни залишають свою країну й летять до людей, які лягають спати. Там сни непомітно змахують крилами, і люди засинають до ранку. Вранці люди прокидаються бадьорими, а сни повертаються в свою незвичайну країну. Так триває день у день.

Якось раз посперечалися дві жаби – хто з них найшвидша. Але просто так змагатися одна з одною жабам було нецікаво. Кожна з них хотіла прославитися. Тому жаби оголосили, що біля болота пройде чемпіонат зі стрибків на швидкість. Кожна була впевнена, що переможе саме вона, та хотіла похвалитися перед усіма.