Маленька Ля сьогодні застигла. Її червоний носик ображено сопів і раз по раз солодко чмихав. Ля любила пчихати, і навіть сама собі лоскотала носика, після цього носик трохи часу дихав. На вулиці тільки починалася весна, якраз гарна пора для застуди. Мама дозволила не йти до школи і Ля з задоволенням відсиджувалася у величезному кріслі, з якого так гарно було дивитися у вікно.
Полум´ячко, Вогнянка. Вогнедоня. Яка червона, славна на вістрі свічки пломеніє. Яка слухняна, яка люба! Чарівлива, полум´яна, щира доня вогню, яка гарна, червона... Червона шапочка, на ногах червоні черевички, ще й червоною хустинкою вимахує. Облизуючись, червоного язичка показує. Червоні щічки палахкотять. Вродлива, слухняна, Вогнянка, Вогнедоня.